Пальці Джона лягли в пази кришки від каналізаційного люка і він рвонув її на себе, прикривши себе і свого недавнього ворога.
Довга черга трасуючих куль забарабанила по металі та по асфальті. Кришка затанцювала в руках Сендела, парубок скулився і закричав від жаху. Коли настала тиша, Джон, не випускаючи з рук металевий круг, швидко зробив два перевороти до темної стіни. Біля стіни він пірнув у темряву і розчинився, а круг закружляв на місці, немов гігантська монета, прийнявши на себе нову чергу з автомата.
Чоловік в плащі чортихнувся і швидко скинув плащ і капелюх. Він простягнув другу руку до "Кондора", ввімкнув теплочутливий датчик та детектор руху і повільно заглибився в провулок, роздивляючись темну стіну.
Двоє невдах, що напали на Джона, підхопили свого непритомного товариша і зникли геть.
"В МЕНЕ НЕМАЄ НІ ЖИТТЯ, НІ СМЕРТІ – ВІЧНІСТЬ ДЛЯ МЕНЕ ЖИТТЯ І СМЕРТЬ..." – промайнуло в голові Сендела. Він сидів у темряві серед пустих картонних коробок і баків для сміття.
Чоловік з "Кондором" зупинився навпроти каналізаційного люка. Невеликий, але потужний ліхтар спалахнув під дулом його зброї, і промінь почав безжалісно розганяти темряву.
"В МЕНЕ НЕМАЄ ЗАКОНУ – САМОЗБЕРЕЖЕННЯ СТАНЕ МОЇМ ЗАКОНОМ..." – Сендел почав безшумно просуватись вздовж стіни. Світла пляма рухалась слідом за ним, швидко наздоганяючи.
– Полковник Сендел?! – прокаркав чоловік з "Кондором", звертаючись до темряви. Він глузливо розсміявся.
"В МЕНЕ НЕМАЄ ЗАМИСЛІВ – ВИПАДОК МІЙ ЗАМИСЕЛ..."
– Ти вліз не в свою справу, Сендел! І за це будеш покараний! – чоловік знову засміявся. Це полювання йому явно подобалось.
Дуло автомата поверталось зі сторони в сторону. Видимі й невидимі промені пронизували темряву під стіною, відбивались і повертались ні з чим. Темрява вміла мовчати...
"В МЕНЕ НЕМАЄ ДИВОВИЖНИХ ВЛАСТИВОСТЕЙ – ПРАВЕДНЕ ВЧЕННЯ НАДАСТЬ МЕНІ ДИВОВИЖНІ ВЛАСТИВОСТІ..."
Раптом датчик почав слабо пульсувати. Чоловік обережно перевернув велику картонну коробку. Під нею були кросівки Джона.
– Гей, ніндзя! А ти не змерзнеш?! Тут тобі не джунглі! – його сміх став чомусь трохи невпевненим.
"В МЕНЕ НЕМАЄ ПРИНЦИПІВ – ПРИСТОСОВУВАНІСТЬ ДО ВСЬОГО – ОСЬ МІЙ ПРИНЦИП..."
– Куди ти в біса подівся?! – раптом люто закричав чоловік. – Давай, вилізай, чорти б тебе взяли! – він шалено почав бити ногами коробки і купи сміття, перевертати металеві баки. Тоді швидко відбіг до протилежної стіни і почав поливати весь провулок з "Кондора".
"В МЕНЕ НЕМАЄ ТАКТИКИ – ПУСТОТА І НАПОВНЕНІСТЬ – ОСЬ МОЯ ТАКТИКА..."
Чоловік повільно йшов назад, вдивляючись в темряву. Датчики мовчали, не наважуючись порушити тишу ночі. Чоловік швидко змінив обойму і раптом побачив, що під стіною хтось стоїть. Він рвонув затвор і випустив довгу чергу. Примарна
фігура затріпотіла, махнула руками і тихо впала на землю. Чоловік зареготав і потряс автоматом над головою.
"В МЕНЕ НЕМАЄ ТАЛАНТІВ – ШВИДКІСТЬ ДУХУ-РОЗУМУ – ОСЬ МІЙ ТАЛАНТ..."
Стрілок підійшов, вдивляючись в тіло на землі. Його очі раптом розширились, усмішка сповзла з обличчя – на землі весь постріляний лежав його власний сірий плащ...
Смерть нависла над ним і він різко повернувся. Датчики і детектори загуділи різними голосами – перед ним стояв Сендел. В наступну мить "Кондор" брякнув об асфальт, вибитий блискавичним ударом. Права рука чоловіка кинулась до пояса і вихопила довгий блискучий ніж.
"В МЕНЕ НЕМАЄ МЕЧА – РОЗЧИНЕННЯ ДУХУ В ПУСТОТІ – ОСЬ МІЙ МЕЧ..."
Пальці Сендела лягли на шию ворога, стиснули її і вирвали гортань...
...Кров стікала водоспадом по грудях людини, яка щойно була мисливцем, а тепер – нещасною жертвою. Кров била фонтаном з роздертого горла, шипіла і булькала, змішуючись з повітрям, яке покидало легені.
Сендел відступив вбік, спостерігаючи, як тіло важко падає на землю. Він прислухався. Ніч дрімала. Ніхто нічого не чув або не хотів чути. Ніхто не з'явився на звуки пострілів безшумного "Кондора".
Полковник витер руку об тіло, витягнув портмоне чоловіка і засунув собі в кишеню. Тоді взувся, закрив каналізаційний люк, натягнув на себе продірявлений плащ та капелюх чоловіка і сховав під плащ автомат.
Востаннє оглянувши невеликий темний провулок, Джон Сендел повернувся і пішов геть. Справа наближалась до завершення...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=245648
Рубрика: Нарис
дата надходження 08.03.2011
автор: Corvin