справи так собі, не дуже.
та тобі ж то не цікаво
знов малюючи малюнок
на столі...чергова кружка кави.
знов думки собі шепочуть,
лиш чорна фарба на папері,
черговий біль, замало ночі
замало сил закрити двері.
включити світло? ні , не треба
із тінню не поділю простір,
одна, і звикла вже до себе,
сама собі і буду гостем.засохла фарба,пересохло в горлі
так тихо у в"язниці-моїй кімнаті.
тюльпани в чорній вазі-надихають
даремно все псувати, якби ж тих слів не знати.
шукати правди? ні, не намагайсь
багнюка влізла вже під шкіру
десь там, так тихо: "тримайсь, тримайсь"
аби ж не погубити віру.
а стіни все чимдуж стискають,
ще крапля болю наостанок,
ще трохи, майже вже звикаю,
вже скоро все приглушить ранок.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=245663
Рубрика: Лірика
дата надходження 08.03.2011
автор: Юлія Панкова