Оригінал - http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=200681
Прощальний вечір.
Час дощу
наснив останню зустріч з вами.
Крізь сум, не мовлений словами
вчувалося: не відпущу…
Краплини падали - весна…
Весна устами шелестіла,
що спрагло так спивали тіло.
Безумство? Щастя? - хто те зна.
Душа злітала ген увись,
дощинками униз летіла,
і холодила грішне тіло,
щоб згадувать цю мить колись.
Колись – у вечори без вас,
як в тишині місяцеокій
весняний вечір збудить спокій,
щоб наспівать зорі романс.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=245775
Рубрика: Лірика
дата надходження 08.03.2011
автор: Віктор Ох