Збираєш розсип ночі у `ясний блиск стожарів,
освітлюєш провулки і затінки душі.
Як пелюстки квіткові з росою є у парі,
так ми з тобою разом могли би розцвісти.
Не знаю, що там далі, чи будуть долі нитки
в клубок життя в'язати розірвані вузли...
...Повіє теплий вітер, розквітнуть маргаритки...
Я вірю в це, мій милий. Лише б повірив Ти.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=245856
Рубрика: Лірика
дата надходження 08.03.2011
автор: Окрилена