Загуби мене серед снів,
Не шукай даремно щоночі,
Серед образів почуттів,
І заплутаних мрій жіночих.
Ти звільни мене від снігів,
Що скували самотнє серце,
Розіллється із берегів,
Оживе, затремтить, заб’ється.
Як смертельний наркотик ти,
Розійдешся мені по венах,
І забракне тоді води,
Буде мало цілого неба.
Не згасай, я молю, світи!
Не зникай, я прошу, не треба!
Я у снах загубився. Ти,-
Любиш бути донькою неба.
Зорепадом проллється дощ,
І веселкою нас з’єднає,
Ти давно не кохала? Що ж…
Тоді я тебе покохаю!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=245917
Рубрика: Лірика
дата надходження 09.03.2011
автор: Олександр Гриб