Під місячним покровом долі
у синьоглазу далечінь
бреду приречено поволі
а поруч мій крилатий кінь
накриюсь зоряним серпанком
під ноги море простелю
і може якось спозаранку
скажу що я тебе люблю
а потім я відкрию небо
і несусвітньо закричу
бо я так хочу, бо так треба
розправлю крила і лечу
на землю виллю щастя тацю
дощем із сліз зрошу квітки
і непосильну плідну працю
закрию в пальцях навіки.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=246159
Рубрика: Лірика
дата надходження 10.03.2011
автор: river