Ой Тарасе ти Тарасе!
Сучий ти сину!
Сам собі зробив могилу!
Сам в ній і загинув!
Твої діти всі бездомні
У голоднім світі!
Та не панство їм наруга!
А невміння жити!
Бо й лани широкополі
І були , і будуть!
Краще б приклад ти поставив!
А не скиглив всюди!
Ти за волю у неволі
Душу розривавши!
Сам свідомо ж ти ховався
Від власного щастя!
Якби знав же, не писав би!
«В сем’ї вольній, новій»…
Тебе ідолом зробили!
В бронзовій основі!
Що ж писав ти? Хто це знає?
Не вміють й читати!
Продали свою ми мову!
Й поділили хату!
09-10 березня 2011 р.
Пишучи цього вірша, я знав на яку критику йду!Та що ж ви скажете пристаркуваті діди, котрі зробили з мистецтва ідолопоклонство…та закували душу поета у бронзу!Знесли пам’ятники Леніну та понасаджували Шевченка…!Я не заперечую його таланту…я проти вашої сліпоти!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=246164
Рубрика: Лірика
дата надходження 10.03.2011
автор: Антон Борисенко