Я б Богу дозволив собою стати,
Та шкода його незамащених рук.
Йому ж бо не ставили шахи і мати,
І лиш 33 роки зазнав він розлук.
Я б демону дав би себе на поталу,
Та тілонікчемне не треба йому.
Проклятого потім лише б засвистали.
Не хочу його покривати в ганьбу.
Тобі б ненароком зміг би серце віддати,
А ле ж ти обмажеш ним ручки свої.
Я б душу і тіло зумів покарати,
Хоча... Сумніваюсь. Та ні, уже ні!!!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=246356
Рубрика: Лірика
дата надходження 11.03.2011
автор: Крижанівський Олександр