Під тихий шелест сонячних дібров,
Де залишають пісню солов’ї,
Прийшла ніким не прохана любов,
Заполонила думи всі мої.
Весняна повінь розливає ріки,
І заливає стомлені поля,
Моя земля! Люблю тебе на віки,
Так мила серцю ця краса твоя.
О, як тебе, Вкраїно, не любити,
Твої простори , ниви золоті,
Люблю по травах зніжених ходити,
До тебе, земле, прагну у житті.
Моя скарбнице, колискова мати,
Ти вчиш мене як жити для людей ,
Тебе і не купити й не продати,
І кращої, ніж ти, нема ніде.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=246428
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 11.03.2011
автор: Надія Гуржій