Знов літосферні зсуви сіють страх,
знов стали дибом океанські води,
Хонсю, Хокайдо - весь Архіпелаг
піддавсь тортурам гнівної Природи.
Безжальний вал ввірвався у Сендай,
встелив тілами днище океану,
в ревущій вирві все перемішав:
життя з уламками і риби з кораблями.
Змішав докупи біль, машини, жах,
озвавсь у нервах, полоснув по мріях,
затиснув горем всю Ніппон в кулак,
підняв температуру Фукусіми.
Земна кора клекоче і кипить,
тріщать і рвуться тектонічні шрами,
здіймає води в голубу блакить,
немовби прагне змити Фудзіяму.
О, Господи! Помилуй! Не карай!
За всі гріхи, сотворені цим світом,
вже атомом понівечений край,
там сходить сонце і вмирають діти.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=246622
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 12.03.2011
автор: Борода