Камінці білі викладаю.
Чудні візерунки,
Повітряні башти…
Сновигаю.
Засновую, мов з павутиння,
Мережені вітром мости…
Камінці викладаю
На менші - більші,
Підбираю, аби пасували,
Складаю
До купи, немов пісні,
Білі сходинки…
З неба до тебе,
З вічності руки тягнуться,
Хапаються,мов за канати,
За нерви сердечні пагінці.
Сплітаються коси
І трави в єдину мить.
З’єднано землю і хмари,
Білокам’яною низкою клавіш.
Сходяться
Дотики, торкання, дихання воєдино...
Сходинки з мого серця,
Доріжки до самого раю
Зашиті в маленьку торбинку.
Трояндові пелюстки,
Пахощі маргариток,шепіт вуст…
Зав’язані вузликом на згадку,
Стрічечкою мрій підперезані,
Словами кохання гаптовані
Мої думки про тебе.
Щоб коли бігти на зустріч,
Рахуючи білі сходинки,
Бавився чарівний амулетик на грудях,
У пахощах льняної сорочки
Наспівував пісню.
Ось вже й зрісся простір між землею і небом…
13.03.2011р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=246725
Рубрика: Білий вірш
дата надходження 13.03.2011
автор: gala.vita