На язиці полину присмак
я відчуваю знов і знов.
Малює у уяві знак
і б'є у скроні, б'є у бров
Як той Ван Гог з бокалом у руці
малюю світу я автопортрет
і павуки, моїх думок шевці
вплітають у вінок сонет.
Я п'ю до дна напій шляхетно дивний,
напій богеми, арфи гомін струн.
І час несеться швидкоплинний
Несе мене за море Рун.
Його зелений тон шалений...
Я не абсент п'ю, а тархун
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=246740
Рубрика: Лірика
дата надходження 13.03.2011
автор: Satarialist