Весь Чорнобиль враз примара
Чорним полотном накрила,
Подихом своїм смертельним
Людям щастя загасила.
Де пройде, куди не гляне –
Все навколо геть тікає.
Скрізь примара ходить-бродить,
А Чорнобиль вимирає.
Десь село в куток забилось
І зіщулилось від страху.
Всі стежки позаростали,
Щоб себе сховать від жаху.
І хати – старі й незграбні
В сні вже набік похилились…
Хто не гляне – всім відомо :
Тут життя уже скінчилось.
Скрізь руїни – то примара
Їх в істериці топтала,
Плюндрувала, катувала…
Місто й досі ще не встало…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=246801
Рубрика: Лірика
дата надходження 13.03.2011
автор: АнГеЛіНа