Цілуються на площі голуби...
Старий жебрак пильнує за руками.
У нього – очі неба, голубі,
І все життя – у жмені з мідяками.
За милостиню Долю не судив,
На плечі інших не складав тривоги,
Він, мов дитина, вірив в диво з див:
Ще хоч би раз піднятися на ноги.
Зсипав своє «багатство» у гаман,
Ледь стримував сльозу на повідочку…
…дружини мріяв обіймати стан,
та мріяв мати сина або дочку…
Цілуються на площі голуби…
підходять ті, хто серцем серце слухав.
Старий підводить очі до юрби
й збирає посмішки до…капелюха.
(до вірша використана картина В. А. Тропинина "Старик нищий")
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=246856
Рубрика: Портретна поезія
дата надходження 13.03.2011
автор: Михайло Плосковітов