Ніч шарудить, загортаючи, немов сало,
Шмат прозорого сонця у провощений папір…
Я там написала тобі чимало,
На краєчку аркуша малювала сонце, двір,
Паркан, ротонди виноградне коло,
Шамкотіння старого плюща під вікном
І сірі твої очі, нашу розмову, поле,
І квіти, і лоскотні трави, і нашу любов…
Надірви той клаптик паперу,- він теплий -
Згорни його вчетверо, немов талісман,
І заховай в кишеньку нагрудну, де ребра
Сторожать твоє серце, мов то осман.
Ніч в романтичному гуморі - світла.
Ресторації, кафетерії, і вогник цигарки
Зваблюють шлейфом гламуру і шику
Дотиком ароматів, і поцілунків у парку…
Ніч випростовує крила , а морду пихату
Пхне до кожного двору, під’їзду й вікна…
У весняному маренні лізу зорі збирати,
На паркани, дахи, де границя тонка…
Ніч. Яка ніч! Амури полюють.
Золотиться стріла…
Я червоним де груди навмисне малюю,
Щоб не схибила долі рука!
13.03.2011р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=246890
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.03.2011
автор: gala.vita