Вітри минулого розпорошили пам'ять.
Цей клен старий без листу - розіп’ятий.
Візьму його листок один на пам'ять,
Щоб зміг колись про осінь нагадати.
В його прожилках не пульсують соки.
Блідий, холодний, ніби з того світу.
А був його політ колись високий,
Чи осінь винна, чи холодний вітер.
Хай за минуле не пече сумління.
Тай чи потрібно час цей марнувати.
Лиш сили відчуваючи в корінні,
Безлистий можеш на вітрах стояти.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=246897
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 13.03.2011
автор: Надія Гуржій