Звикла. Я до всього просто звикла, -
Подих вільний, в горлі не тремтить
Грудкою образа. Літня злива
Змила все і розчинила мить…
Встигла. Все ж таки я якось встигла
Застрибнути в той нічний трамвай…
Впали на підлогу сливи стиглі
Не зібрати… Більше не тримай
За руку мене… я інша… Інша, -
Встигла все та звикла до всього…
Я – не я, – мене Хтось просто знищив,
Затягнувши в дивний той вагон.
Навкіл темно… темрява у місті…
А в вагоні я і Той, хто знав
Все про нас... і про години стислі
В мить кохання… Темна та стіна
Зникла. Я із себе просто зникла –
Тіло є… а де ж тепер душа?..
Я не знаю. Навіть вже не прикро.
Ну, бувай… я в темряву пішла.
Ілюстрація: Таврин Юрий. Трамвай... еще один
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=246920
Рубрика: Лірика
дата надходження 13.03.2011
автор: Ира Арт