Просити – це великий гріх.
Мовчати – це найбільша мука.
Зірвати непокірний сміх,
Й чекати, що прийде розлука.
Спитати: «Чи моя любов
Оживе, доживе, оживає?»
І знати, що холоне кров
Без надії серце співає…
Сто доріг, обійшовши, не знаєш
Чи радіти приходу весни,
Чи сідати на потяг до раю,
Що прибуде опівночі в сни.
Чи в собі відчувати ілюзій
Повну чашу, зрадливих думок.
Та вони – не найкращії друзі,
Лиш життя – це повчальний урок.
Бути бідним, можливо, це краще,
Навіть, ліпше пізнать почуття.
Та багатому в світі найважче –
За любов не віддасть він життя!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=247022
Рубрика: Лірика
дата надходження 14.03.2011
автор: Ліна Біла