З часів прадавніх, з глибини віків
Прародичі несли тягар Адама.
І темні сили навۥ язали їм
Культ поклоніння Сонцю і Ваалам.
Міфічні знаки, ритуалів рій.
Священні атрибути, обереги
В неволі залишали рід людський
Допки Правда не явилась з Неба.
Син Божий визволив людей
Від ідолів і забобонів.
Та твердошиї дотепер
Поганські звичаї проводять.
Так вміло діяв Сатана,
Що дав нове життя обрядам.
І вже Ісуса нарекли
Тим «Сонцем,що і не заходить».
«Святі отці», всеядні і сліпі
Знов яйцями тривожать Бога.
Несуть для Сина крашанки,
І писанки поганської природи.
ТО НЕ ДИВНО
То не дивно, що погани
Нині такі люті .....
Обікрали їх майстерно,
Не можуть забути.
В живі очі, всі це знають,
Мають документи:
Вкрали писанку святкову,
Не сміють відпертись.
Та підступно, ніби блудні,
Мов нічо не сталось,
З вавилону взяли звичай,
Від самого Хама...
Образили саме Сонце –
Божество – світило.
Це ж для нього попри весну
Писанки носили.
Сам Даждь-бог, або Ярило
В писанках вітає....
Кожна лінія чи «свастя»
Лиш йому співає....
Нащо було християнам
Демонські обряди
Мавпувати так безглуздо,
Щоби з них сміялись.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=247059
Рубрика: Вірші до Свят
дата надходження 14.03.2011
автор: А.Б.В.Гість