Штормом, чи штилем (чи штурмом під шпилем Ельжбети),
Навіть якщо закінчиться горизонт,
Навіть якщо ніколи не взнати, де ти,
Навіть у позамежності позазон…
Навіть коли закінчуються монети,
Навіть коли дзвонити вже не резон…
Море красиве навіть у не-сезон…
Навіть коли на шпальтах немає місця,
Навіть коли занадто безлюдно й темно,
Навіть коли приїсться чекати вістей,
І півжиття (півночі, півсну) даремно…
Навіть коли припиниться передзвін,
Куля земна підземною стане зовні…
Бог його малював із своїх сивин -
Море красиве навіть у повній повні…
Хочеш – то не стрічайся мені увік,
Просто одного дня зупинись над плесом –
Море – це сивий, стомлений чоловік,
Що любить людство разом з його прогресом,
Разом з його зухвалістю і слізьми,
Нищенням і себе, і своїх пророків…
Море красиве, хоч і не разом ми,
Навіть коли до нього мільйони кроків…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=247144
Рубрика: Лірика
дата надходження 15.03.2011
автор: Ксенислава Крапка