Я проклинаю катів…

Чому  мені  так  сумно?
Чому  так  важко  на  душі?
Чому  так  в  серці  глумно?
Чому  так  соромно  за  всіх?
Я  знаю  відповідь  на  все:
Мені  безмежно  сумно,  бо  народ  мій
Терпів  зневаги,  біль…терпів  усе.
Важко  дуже  на  душі,  бо  ми  забули  весь  цей  біль.
У  серці  глумно,  бо  забути
Не  мали  права  ми  ніколи.
Тепер  ми…худобою  не  гідні  бути,
Тепер  нас…зреклась  проклятих  доля.
А  соромно  за  всіх,  бо  ми
Худобу  ту,  що  з  нас  знущалась,
В  кайдани  не  можем  утягти.
Збирайтесь…мить  настала….
Я  хочу  катам  мого  народу
Сказати  кілька  слів.
Не  побоюсь  я  кари  Бога;
Скажу  усе,  що  я  хотів.
Тож  слухайте,  диявольське  поріддя,
Що  думаю  про  вас  я:
Я  проклинаю  вас  кати  мого  народу,
За  все  погане,  що  ви  зробили  нам.
І  палко  я  бажаю  всім  катам,
Померти  в  муках  без  опіки,
І  залишитись    у    Чистилищі    навіки.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=247228
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 15.03.2011
автор: rebelizant