Стерна проросла ноги колить,
А я ступаю босоніж.
Одні сміються, інші сварять,
Кидають в спину «друзі» ніж.
А я іду..
Лляна сорочка…
Розплетена моя коса,
Її жорстокий вітер часу
В пучок надії упліта.
А я іду …
І п’яти голі ступають по густій стерні
Болить…
Ой, як болить до болі,
Як плакать хочеться мені!
Та що ті сльози, сльози мокрі,
Вони немов ота роса,
Що звечора вкриває землю
І з першим променем зника.
Я закричати в полі хочу,
Упасти птахою в стерну.
Мені болить… Болить до болі…
А отже я жива!
Живу!!!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=247229
Рубрика: Лірика
дата надходження 15.03.2011
автор: Левченко Оля В.