Зазвучала вона!
Розлилась, як нестримана повінь.
Понесла,
оживила,
розбурхала стільки чуттів,
що не стримався зал.
І концертний не стримався поверх
і злетів.
Зачарованим птахом злетів!
О, яке це блаженство
ширяти між звуків натхненних,
уподібнившись бджілці у купелі квітів і трав,
завмирати від щастя.
І знову пливти незбагненно
в цю озонисту радість,
назустріч пісенним вітрам.
Ця нечувана музика,
що вона вдіяла з нами?
І які ми віднині -
збагачені?
рідні?
чужі?
В дні і ночі ввійшла,
проросла неспокійними снами,
прижилась таїною на сплячім вулкані душі.
І понині звучить...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=247269
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 15.03.2011
автор: Вячеслав Романовський