Як з тобою ми не далекі,
Хай між нами долі й віки,–
Нашу стріху звили лелеки
Над живою бистрінню ріки.
І, Святим заручені Духом,
А чи вітром первинних Лет,
Ми у вир тополиного пуху
Сповивали лелечий лет.
Пропливає повз нас у тумані
Повнозора небес свіча,
А над нею озорює грані
Безкінечних крил лелеча.
Дві обручки – Місяця й Сонця
З безіменних нам світять висот…
Пухом
вічнозавітній донці
Повінь
навколоплідних вод.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=247537
Рубрика: Лірика
дата надходження 16.03.2011
автор: Богдан Ант