Я в музиці ціную кожну мить,
Я з нею прокидаюся щоранку.
Лиш слухаю, й не можу говорить –
Ця музика в мені і до останку.
Дощі стрічають вранішню зорю,
Я в музиці і бачу тільки сонце.
І душу всю незміренну мою
Не кине у печаль і за віконце…
Не кину більше сльози я свої,
Крізь них я усміхнусь і відпочину.
Від болі, що колись була в мені
Хвилинкою я в музику полину.
Потрібно відірватись від недуг,
Забути хоч на мить пусті слова.
О, музико! Ти мій єдиний друг!
Бо друг лише один, але не два.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=247567
Рубрика: Лірика
дата надходження 16.03.2011
автор: Ліна Біла