Мені б лиш ворушити в темноті тепло з тобою,
ховати щастя у кишеню і нічну мелодію від цвіркунів.
О, як би то, тримаючись за руки свіжою весною,
мій стан в обіймах, наче лист пов’ялий, не зомлів?
Ах, як не датись божевіллю, як торкаються уста,
коли твій жаркий подих відчуваю біля шиї?
Твого плеча, що поруч, вже ніколи я не матиму доста,
і, ставши на поріг, я чую, як в душі щось ниє.
Бо не почула на прощання шепотом «кохаю»-
розбилась мрія – й ранили осколки кришталю.
І в платті я навзрид удома по дверях сповзаю,
бо давить горло мовчки сказане тобі «люблю»
А ти мовчав. А міг хоча би обманути «скучив».
А я все в’яну, як ота пахуча квітка без води!
Здуріти можна від твоїх обіймів штучних,
твоїх холодних губ, - одвічних діточок біди.....
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=247735
Рубрика: Лірика
дата надходження 17.03.2011
автор: Vivien Pepper