Скінчилося твоє життя
Вже зяє викопана яма.
На цвинтарі труна і мама –
Назад немає вороття.
І ось прийшла прощальна мить –
Хвилина тяжкої розлуки,
І сльози крапають з розпуки –
Душа щемить, душа щемить.
Ми з ніжністю тебе згадаєм,
Та вже разом не заспіваєм,
Про чебреці, що за селом,
Про чорнобривці під вікном,
Про рушничок і вишні біля хати,
Коли збиралися гуртом ,
Лунала пісня за столом,
Ти ж так любила, мамо, заспівати.
Прощай, ріднесенька, прощай.
Ти покидаєш нас навіки
Труну уже закрило віко,
І це межа, і це вже край.
Така невідворотна суть
Таку вже долю мають люди.
Земля тобі хай пухом буде,
А ми земний продовжим путь.
Ми з ніжністю тебе згадаєм,
Та вже разом не заспіваєм,
Про чебреці, що за селом,
Про чорнобривці під вікном,
Про рушничок і вишні біля хати,
Коли збиралися гуртом ,
Лунала пісня за столом,
Ти ж так любила, мамо, заспівати.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=247898
Рубрика: Лірика
дата надходження 18.03.2011
автор: євген уткін