Лунає постріл не одни...
І вибухи лунають.
Навколо танки, літаки,
Людей усіх стріляють.
І не промовиш слово "мир",
До нього тут далеко.
Іде війна! Один - в один...
Земля кров'ю залита!
Не озираючись назад,
Ідеш вперед... Що буде?
Чи будеш жити завтра ти,
Чи тут лежати будеш?
Лежить в окопі чоловік,
І кров'ю він стікає...
Якби ти міг, йому б поміг,
Та сам руки не маєш...
А поряд також інвалід,
Ноги в нього немає,
І він поміг би, та не зміг...
Ще п'ять хвилин, й вмирає!
Один солдат... іще один...
Земля трупами вкрита...
Неначе полум'я в очах,
Жахливо уявити...
І погляд, й сльози,тих дітей,
Які батьків чекають...
Чи вернешся додому ти?
Ще п'ять хвилин, й вмираєш.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=247911
Рубрика: Воєнна лірика
дата надходження 18.03.2011
автор: Тетянка Сарняк