Вибач мені цей дитячий каприз,
Я ж наче лист, що зірвався униз.
Втрату тебе пережити так важко,
Я відгораю вогнем, наче хмиз.
Вибач мені ті недбалі слова,
Знову від суму болить голова.
Чому твої очі так ваблять мене?
І в моїм серці любов ожива?
Вибач мені мої сльози рясні,
Що замерзають чомусь навесні.
Я не побачу тебе більш ніколи,
Тільки як марево в штучному сні.
Я пробачаю тобі нелюбов,
Що відкликається жалем ізнов,
Бо пробачати – не легке уміння.
Я не тривожусь, прощання готов.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=247918
Рубрика: Лірика
дата надходження 18.03.2011
автор: Троянда Пустелі