Ми на Землі народжені для того,
Щоб нести промінь Сонця у душі.
Творить добро один задля одного.
Ми люди! Ми живі! Ми всі живі!
Природу-матінку повинні берегти.
Охороняти мов зіницю ока.
Земля не створена для зла або війни!
Земля для нас! Людей! Живих істот від Бога.
А чи людьми назватись можуть ті,
Що піднімають людство на війну?
Яким байдужі крики голосні
Людей, яких укинули в біду.
Лиш власна шкура їх цікавить.
Їм байдуже, що у крові…
У власній крові люди гинуть
Під зброї постріли гучні.
Таких не довго протримає
Земля. Вона ще відомстить
Всім тим, хто людство заставляє
Цей найстрашніший гріх вершить.
Та ще не довго нам чекати,
Коли спиниться боротьба.
Коли зі світу зникнуть кати
Й наступить миру враз пора.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=247943
Рубрика: Лірика
дата надходження 18.03.2011
автор: Вікторія Калина