(чудернацьказагадковий)
хоч двері були не зачинені
ніхто не ломився в них
всі байдуже йшли повз
ніхто не хотів крізь
бо очі не бачили їх
для них це була стіна
а руки тримали щось
а ноги несли геть
і добре бо там був сад
в якому росте воно
дерево що на ньому...
та хай
все залишиться так
бо я не хотів би щоб
мені заважали там
складати мої вірші
коли я стріну тебе
тоді я тебе візьму
за руку і приведу
у той загадковий сад
де дерево і на ньому...
тоді ти побачиш сама
чому я так не хотів
впускати до саду чужих
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=248001
Рубрика: Лірика
дата надходження 18.03.2011
автор: Віктор Никодимович