Це не піді мною плаче затоплена Японія,
і не під моїми ногами ламаються шкільні дошки і дошки гробів .
Але моє внутрішнє місто губиться серед кішок,котів і старих вагонів,
місто,яке навіть у епоху великих географічних відкриттів так ніхто й не відкрив.
Пора року така,
і дерева стоять ,ніби порожні обойми.
Дівчинка малює великі очі молоком на стіні.
Дівчинка холодна,темна,глибока , неначе північні водойми,
і ,Господи, ця північ цілком у мені.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=248053
Рубрика: Лірика
дата надходження 19.03.2011
автор: edel