Забули ми, що лиш актори

Таке  життя  і  ми  у  ньому,
від  сонця  і  до  місяця,  і  
день  за  днем  по  колу
підкорюємо  все  нові  
вершини  знову.  
Можливо,  ми  лише  актори
і  треба  грати  якусь  роль.
За  нами  дивляться  на  
сцену  чи  вмієм  грати  ми,
чи  ні,  а  ми  живем  у  світі  
цьому,  літаєм,  падаєм,
пливем.
Вони  все  бачать  і  все
чують,  і  на  балконі  високо
сидять,  сміються,  плачуть
і  кричать.
Зі  сцени  можем  ми  піти,
але  останні  кроки  будуть
це  в  житті.
Забули  ми,  що  лиш  актори,
таке  життя,  і  ми  у  ньому.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=248158
Рубрика: Лірика
дата надходження 19.03.2011
автор: Стрілець