Ти думаєш, небо ридає
і дощ із відра наче ллється?
Та ні! Душа то страждає
моя, і моє плаче серце.
Ти думаєш, грім в небі яснім
так люто і грізно гримить?
Та ні! Душа то нещасна
із серцем моїм так кричить.
Ти думаєш, буря шалена
так невгамовно лютує?
Ні! Буря та в серці у мене,
яке за тобою сумує.
Ти думаєш, люті морози
нещадно так припікають?
Ні! То лише мої сльози
від льоду твого́ замерзають.
Ти думаєш, я все забуду,
що буде усе так, як треба?
Та ні! Так як треба не буде,
бо я вже незможу без тебе.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=248164
Рубрика: Лірика
дата надходження 19.03.2011
автор: Валерій Коваль