Як добре, що в моєму ти житті,
Далеким вогником сіяєш з далини
Ти, маяком являєшся в путі,
Пресвітла вись моєї сивини.
І я до тебе , як на сповідь йду
Свята і тінь, що падає від світла.
Це ти мою відводила біду
Любов моя, гортензія розквітла .
А я проходив крижану купель,
І чистий не один четвер являвся,
Але до тебе доторкнутись дотепер,
Признаюся , з своїх гріхів, боявся.
І як тепер до тебе вже дійти?
Та уявляю світлою такою…
І Бога ради, я прошу: «Світи .
І не давай душі моїй спокою».
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=248229
Рубрика: Лірика
дата надходження 19.03.2011
автор: Надія Гуржій