принадь мене,
щоб вчасно не спинитися
і не помітити,
що вороття нема.
сигнальними вогнями
зорі-китиці
обірвуться до тебе
навмання.
коралової туги
білим берегом
побудь мені.
бурштинної води
черпни з небес,
землею заозерною
майни мені,
шепни мені:
– ходи…
доріжка місячна –
тонка тремтлива ниточка
поманить там,
де відчай і пітьма.
і вже не буде
шансу
зупинитися –
мене без тебе
все одно
нема.
_________________________________
плейкаст AmriLaura:
http://www.playcast.ru/view/1522759/5f1a95ce5cc9b44a2a273f0a51de91be269d791dpl
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=248348
Рубрика: Лірика
дата надходження 20.03.2011
автор: olya lakhotsky