От уяви собі на мить :
Ти порівняв надію й скло.
І сумнівів, як не було :
Обох так легко їх розбить!..
От уяви собі на мить :
Зробив ти необачний рух
І в тебе захопило дух,
Бо щось скляне униз летить.
От уяви собі на мить :
Стоїш розгублений зовсім.
Простягнеш руку ти, а, втім,
Не зміг ту склянку зупинить.
От уяви собі на мить :
Розбилась склянка - вже нема.
Усе, що зроблено - дарма...
І тільки можна зрозуміть:
Й надії легко так розбить...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=248397
Рубрика: Лірика
дата надходження 20.03.2011
автор: АнГеЛіНа