Цей вірш я написала ще 2 роки тому під впливом побаченого (просто на дорозі лежали покинуті цуценята)... Вирішила викласти на цьому сайті, трішки підкорегувавши.
Разом чекають маму й тата
Маленькі, милі собачата.
Їх люди викинули з дому,
Бо заважали їм в усьому.
Та що ж робить тим цуценятам,
Коли немає мами й тата?
Хіба лиш плакати, страждати,
Й батьків до себе дожидати.
Бо безсоромні зараз люди:
Псів виганяють з дому всюди.
Та ви ж задумайтесь на мить:
Ну що би стали ви робить,
Якби помешкання лишили,
Чи не покинули б вас сили?
Ну як жилося б тоді вам,
З тяжким нещастям сам-на-сам?
Як дуже страшно так, самому
Лишитись назавжди без дому.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=248403
Рубрика: Лірика
дата надходження 20.03.2011
автор: АнГеЛіНа