А за колючим дротом був садок
і автопарк, і вартові солдати –
об’єкт військовий. Але нам начхати,
бо до рум’яних яблук тільки крок.
Дірявила паркани дротяні
пузата дітвора, аби набрати
у пазухи солодких – і тікати.
Бувало доганяли, більше – ні.
А ми щоразу бігли в інший бік,
подалі від військових і дороги,
щоб смакувати «славу перемоги».
Солодшої не знатиму повік.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=248507
Рубрика: Лірика
дата надходження 21.03.2011
автор: Софія Кримовська