Я спалю за собою мости.
Увійду у весну без тривоги.
Я провела межу. Височіють хрести.
І розходяться в боки дороги.
Не рубай моє небо і в сонце не плюй,
Бо воно ще незаймано чисте.
Не ламай це безслів’я, а краще свій «Снікерс» дожуй.
Не роби з мого серця намисто.
Я роздерла повітря і з’їла неону шматок.
Я забула, що я ще землянка.
Серед безлічі моїх прогнилих кісток
Не шукай мою душу, - не твоя вона вже полонянка.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=248603
Рубрика: Лірика
дата надходження 21.03.2011
автор: Tania Kyrylenko