ЗАПОВІТ

Усе  написане  благословлю,
Поставлю  свічку  перед  аналоєм,
З  любов’ю  присвятивши  солов’ю-
Розбійнику  все  те,  що  я  накоїв.

Хай  проспіває,  наче  молитви,
Над  тілом,  знятим  зі  хреста  зухвальства
На  полотно  звичайної  трави,
Цю  епітафію  моя  лукава  паства,

Збере  до  купи  весь  той  хмиз  жалоб,
Довкола  нього  сяде  і  підпале  –
Зігріє  прірву  душ  –  а  то,  було  б,
Помолиться,  та  щиро  й  незухвало.

Покоїтимусь  на  тому  одрі
Й  писатиму  цей  вірш,  а  теплий  попіл
Удобрить  грунт,  деінде  на  горі
Розвіє  димом  чийсь  порожній  клопіт...

Хай  буде  все  так  точно,  як  сказав,
Бо  повернусь  і  перевірю  тайно.
Я  ще  прийду  –  як  сонце  і  гроза,
Щоб  написать  траву,  звичайну.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=248696
Рубрика: Лірика
дата надходження 22.03.2011
автор: Богдан Ант