І ніяк не змиритись в душі,
Хоча розум усе розуміє,
Та до бою стає, пломеніє
Чистим гнівом нескорена суть.
І не можна забути того,
Що на серці лишило відбиток,
Полонило, зв’язало навіки,
А тепер розпіка і ятрить.
І немає таких Божих сил,
Щоб з'єднати роз’єднане знову,
Щоб розвіяти брехень полову
І любов повернути на мить.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=248700
Рубрика: Лірика
дата надходження 22.03.2011
автор: Алеха