пробач, я просто звик тебе кохати
навіть тепер, коли не сам...
і та що поруч думаю ще краща
чим ти...хоча...я не віддам
їй те, що приберіг для тебе
всі ті слова, всі ті вірші,
всі ті зірки що обліпляють небо
коли я думаю про тебе. ні.
я точно не віддам ні кроку,
я почекаю трохи ще...
можливо тиждень, може пару років,
а може все життя піде
на те, щоб дочекатись твого
такого рідного тепла...
можливо завтра не згадаю того
що щойно тут тобі сказав
і тихо прошепочу їй в обіймах
що є якісь там почуття...
та поки що я ще не вільний
і лиш тобі моє життя...
22.03.2011 Львів
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=248715
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 22.03.2011
автор: Андрій Бутенко