На крилах надії тобі зазорію
І стану лелекою в вирії знов.
Лиш спогадом- казкою ніжно овію
Твою запізнілу любов.
А росяний ранок дитинно всміхнеться
Розніженим квітом в траві.
І ти зрозумієш розчуленим серцем,
Які ми були не праві.
Які ми були ще наївні і милі,
Так вірили в вічність буття.
Далекого щастя якогось хотіли,
Ховали свої почуття.
Ти будеш до мене в надії горнутись,
Та тільки. напевне дарма.
Захочеш на мить до вікна доторкнутись,
Якого давно вже нема.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=248796
Рубрика: Лірика
дата надходження 22.03.2011
автор: Надія Гуржій