* * *
Наврочила сама собі
Нелегку долю:
Роки самотності і біль,
Безодню болю.
Спокутувала, як могла,
Слізьми, безсонням…
До відчаю провини мла
Вкривала сонце.
Зі стін дивилися святі
З німим докором.
Не ті слова були, не ті…
Стогнало горе.
І все ж осяяння було –
Роки не марні.
Неначе благодать зійшло
Нове кохання.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=248804
Рубрика: Лірика
дата надходження 22.03.2011
автор: Полякова Ника