Цей літній дощ був зовсім інший,
таких дощів ще не було.
Він цілував устами тишу,
він літу холодив чоло,
безцеремонно був щасливий,
і не чекав хвалебних слів.
Ще не було такої зливи
з-поміж усіх відомих злив.
В руках – строкаті парасольки,
і світ танцює гопака.
Ніхто не розуміє толком,
звідкіль ця злива отака.
Он парасоля – в юний сонях,
усмішка-зваба на лиці,
в руці – штиблети, щоб босоніж!
І що там дощ, калюжі ці?
Закохана, щаслива, юна...
І дощ цей – просто благодать!
У небі – хмар холодні руна,
а їй, окриленій – літать!
Поглянь, цибає просто неба,
в калюжах – бульбашковий рай:
Є в тім не пафос, а потреба:
так проявитися – і край!
21.03.2011
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=248887
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 22.03.2011
автор: Omega