Я люблю оповіді слухать вчителів,
Що у слова свої всю душу виливають.
Мій вчитель серце моє розбудить зумів,
Тепер художнє слово я кохаю.
Так душу гріє слово те святе,
Що з уст наставника мого зринає.
Воно повік не вмре, воно ж живе,
Бо вчитель його ніжить і плекає.
Вкраїнська мова – найцінніший скарб,
Який дала мені свята земля.
Вона сповита райдугою фарб
І красивішою стає щодня.
Вкладає душу вчитель у свої слова,
Тому для мене вони теплі-теплі.
Від них тепліших і не знаю я.
Вони з любов’ю сказані, тому й безсмертні.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=249092
Рубрика: Присвячення
дата надходження 23.03.2011
автор: Olko