За що їх доля не злюбила,
За що маленькими вони
Зустрілись з чорною бідою,
Перемогти б яку змогли...
Там сила грошей світом праве,
Нема там правди й доброти,
Малі серця повільно б’ються
Чекають спас від сатани.
Монархи наші часом правлять
Не вигід їм дітей спасти,
Бо гори грошей собі мають
На хімії, що продають вони.
Коли вже прийде час смиренний?
Коли почнемо жити ми?
Коли нам сонце засіяє
Своїм промінням чистоти?
Коли ми зможем підвестися,
Сказати зможем, що живі
Ми діти рідної землі?
Коли це буде, може ні...
Та все ж надія є в руці,
Бо ми живі, живі, живі...
14.11.2010
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=249334
Рубрика: Лірика
дата надходження 24.03.2011
автор: Ольга Піскун