-Остання краплина, вона вже впала?
- Звичайно, вже впала, скотилась давно!
- І що ж вона, все, на віки пропала?
- Звичайно навіки! Бо вже всеодно.
-І більше не буде те серце тремтіти?
- Звичайно що буде, але вже не з ним.
- А ду́мки ще будуть до нього летіти?
- Ні!
-Серце стає мовчазним?
- Ні. Серцю своєму не дам я мовчати,
хай краще сміється, кричить, верещить,
Тепер я бажаю завжди посміхатись,
і це вже остання сумна моя мить!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=249531
Рубрика: Лірика
дата надходження 25.03.2011
автор: Nomy