Ти ж просто волонтер
В чужій країні,
Місіонер
Ти диких снів,
Новий Вольтер
В осьмім коліні,
Без рук, без ніг
Несеш проміння,
Немов батіг
Похмурих днів,
Лиш тут приліг,
У затінку терпіння...
Ти волонтер із раю,
З втраченого неба,
Без дна, без краю,
Та розбитім об цей світ,
Але не знаєш
Чого їм треба,
Цим жителям землі,
Чого їм треба??
Їм, загубленим в імлі?
Їм, схиленим під гніт?
Засипаним в золі
Вже спаленого неба!
Живеш між ними
Ти волонтер,
Їх проклятий святими
І людьми,
Словами золотими
Себе ж роздер,
Але від того
Не помер!
Життя простого
Ворітьм́и
Обрав кайд́ани. І з свого
Минулого все стер...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=249564
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 25.03.2011
автор: M.E.(nachtigall)